бурий
БУ́РИЙ, а, е.
Темно-коричневий із сіруватим або червонуватим відтінком.
Бурою гадюкою в'ється по степу шлях битий (Панас Мирний);
Не було замість серця ні жарин, ні попелу, а був тільки .. дим, густий, бурий, гнітючий дим (В. Винниченко);
Бура перекопська рівнина лежить між морями, як величезний, вигорілий на сонці полігон (О. Гончар);
Ярами бурими, гнідими Тумани впали, поповзли (М. Вінграновський);
І коли людина не хоче вкоротити собі віку, вона ніколи не нап'ється тієї бурої каламуті, що недавно називалася чистими водами Дністра (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)