бурий
БУ́РИЙ, а, е. Темно-коричневий із сіруватим або червонуватим відтінком.
Бурою гадюкою віється по степу шлях битий (Мирний, IV, 1955, 321);
Бура перекопська рівнина лежить між морями, як величезний, вигорілий на сонці полігон (Гончар, Маша.., 1959, 64).
◊ Бу́ре вугі́лля див. вугі́лля.
Словник української мови (СУМ-11)