буркало

БУ́РКАЛО, а, ч. і с., розм., рідко.

Той, хто бурчить.

Набридливе буркало.

Значення в інших словниках

1. буркало — Буркало, -ла об. Ворчунъ, ворчунья.  Словник української мови Грінченка