бурмотіння
БУРМОТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. бурмоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
А звіддалік доносилось лише неясне бурмотіння (С. Журахович);
Рано-вранці в лісі лунає багатоголосе бурмотіння: це самці-тетереви своєрідно “співають” (з навч. літ.);
Найважчим для сприйняття здавався екстраординарний стиль, оскільки диякон, намагаючись сконцентруватися на суті, переходив на бурмотіння, з якого важко що можна було зрозуміти (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)