бурнус
БУРНУ́С, а, ч.
1. Плащ із каптуром із цупкої вовняної матерії, що носять араби.
Тут були і араби в різнокольорових бурнусах, і крикливі греки з квітчастими хустками на головах, і мовчазні турки в чалмах (Р. Іваничук).
2. заст. Просторе жіноче пальто з широкими рукавами.
Мотря жваво й боязко озирнулася навкруги і замотала полою бурнуса (С. Добровольський);
– Ви як сюди потрапили? – поглядаю на молодицю, на її облізлий плисовий бурнус (Є. Доломан);
// Різновид плаща або накидки.
А та стоїть собі під тином Та вовну білую пряде На той бурнус йому святешний (Т. Шевченко);
Напнувши на плечі бурнуси, вони [Марта й Степанида] позабирали ті книжки під пахви й винесли з хати, так що й наймички навіть того не бачили (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)