буровий
БУРОВИ́Й, а́, е́.
Стос. до буріння; признач. для нього.
Йдемо, а за нами ростуть по трасі бурові вишки (П. Дорошко);
// Який працює на бурінні.
Операція буріння свердловин може здійснюватися при поверхових системах розробки з бурового горизонту спеціальними буровими верстатами (з наук.-попул. літ.);
Буровий майстер.
Словник української мови (СУМ-20)