буровий

БУРОВИ́Й, а́, е́. Стос. до буріння; признач. для нього.

Йдемо, а за нами ростуть по трасі бурові вишки (Дор., Серед степу.., 1952, 8);

// Який працює на бурінні.

Буровий майстер.

Значення в інших словниках

1. буровий — бурови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. буровий — -а, -е. Стос. до буріння; признач. для нього. || Який працює на бурінні. Буровий майстер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буровий — БУРОВИ́Й, а́, е́. Стос. до буріння; признач. для нього. Йдемо, а за нами ростуть по трасі бурові вишки (П. Дорошко); // Який працює на бурінні.  Словник української мови у 20 томах