буровий
БУРОВИ́Й, а́, е́. Стос. до буріння; признач. для нього.
Йдемо, а за нами ростуть по трасі бурові вишки (Дор., Серед степу.., 1952, 8);
// Який працює на бурінні.
Буровий майстер.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буровий — бурови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- буровий — -а, -е. Стос. до буріння; признач. для нього. || Який працює на бурінні. Буровий майстер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буровий — БУРОВИ́Й, а́, е́. Стос. до буріння; признач. для нього. Йдемо, а за нами ростуть по трасі бурові вишки (П. Дорошко); // Який працює на бурінні. Словник української мови у 20 томах