буфер
БУ́ФЕР, а, ч.
1. Пристрій у вагона, паровоза, автомобіля і т. ін. для послаблення сили удару, поштовху.
Десь спереду загудів паровоз, брязнули буфери, і здригнулися вагони (А. Головко);
Коні харапудилися від гучного чмихання паровозів, оглушливого гуркоту буферів (В. Канівець);
Автомобільний буфер називається бампером (із журн.).
2. перен. Проміжна ланка, що послаблює зіткнення протилежних сил.
У XVII столітті Україна була буфером між імперськими амбіціями Речі Посполитої, Росії та Туреччини, а згодом, у XVIII столітті – Австрії та Росії, зазнавши на власній долі всі смаки цієї ролі (із журн.).
3. інформ. Поле пам'яті або пристрій для тимчасового зберігання даних у процесі обміну між основною і зовнішньою пам'яттю комп'ютера.
Для полегшення набору довгих чисел та фраз можна скористатися буфером обміну (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)