бухтіти
БУХТІ́ТИ, ти́ть, недок.
1. діал. Бу́хати.
Бубон, як грім серед літа, бухтів (Панас Мирний);
Працювали, розмовляли, метушились робітники, плюскала вода, бухтіла парова машина (Б. Грінченко).
2. жарг. Говорити, теревенити.
Жінки очікують жіночого свята і починають заздалегідь бухтіти чоловікам про його наближення (із журн.).
3. несхв. Бурчати, виявляючи незадоволення.
Карпо заходиться тихим, щасливим сміхом... – Смішки йому! – починає бухтіти Петро (Г. Колісник);
[Малява:] Не бухти. Тут справа така, що краще .. не засвітитися, ясно? (Б. Жолдак).
Словник української мови (СУМ-20)