буцати

БУ́ЦАТИ, аю, аєш, недок., кого, що і без дод.

Бити, колоти рогами.

По цвілому закопові все ще бродив апатичний цап і буцав рогами чорну тінь (П. Панч);

// розм. Бити, ударяти кого-, що-небудь лобом, головою, ногою.

Пам'ятаю, як батько мріяв виростити з мене спортсмена, як разом ходили на стадіон буцати м'яча (із журн.);

Ми дійшли до бійки і почали один одного буцати. І прийшли додому пошкрябаними (з газ.).

Значення в інших словниках

1. буцати — бу́цати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. буцати — (рогами) бити, колоти; буцькати; пор. ВИТИ.  Словник синонімів Караванського
3. буцати — -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка. Бити, колоти рогами (звичайно про барана).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. буцати — бу́цати (бу́цяти) ударяти чолом у чоло іншої особи (м, ср, ст): Такий маленький, сухенький, а як буцнув мене, то мені аж свічки в очах стали (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. буцати — див. бити; колоти  Словник синонімів Вусика
6. буцати — БИ́ТИСЯ (про рогату худобу — робити удари рогами, лобом), БУ́ЦАТИСЯ розм., БУ́ЦАТИ без додатка, розм., БУ́ЦКАТИ без додатка, розм., ТУ́ЦКАТИСЯ рідко. — Док.: бу́цнутися, бу́цнути.  Словник синонімів української мови
7. буцати — БУ́ЦАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. Бити, колоти рогами (звичайно про барана). По цвілому законові все ще бродив апатичний цап і буцав рогами чорну тінь (Панч, І, 1956, 85).  Словник української мови в 11 томах
8. буцати — Буцати, -цаю, -єш сов. в. буцнути, -ну, -неш, гл. Бить, ударить лбомъ (о баранѣ). І баран буцне, як зачепиш. Ном. № 3293.  Словник української мови Грінченка