буцатися
БУ́ЦАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
Битися, колотися рогами.
Він [Бородавка] стоїть, схиливши голову наперед, як бик, готовий буцатися (З. Тулуб);
// розм. Битися, вдарятися лобом, головою об кого-, що-небудь (про людину).
Буцався [Григорій] головою в стовпи, пальці рук грузли в розмоклій глині (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)