бідняк
БІДНЯ́К, а́, ч.
Бідна, убога, незаможна людина; протилежне багач.
Пішов якось бідняк на своє поле подивиться, бачить: вродило його поле хорошу пшеницю (з легенди);
Волох бідняк в шатрі сидить (Л. Боровиковський);
Був [серед каторжан] сільський учитель, який читав біднякам газети й революційні прокламації (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)