бідняк —
БІДНЯ́К, а́, ч. Бідна, убога, незаможна людина; протилежне багач. Пішов якось бідняк на своє поле подивиться, бачить: вродило його поле хорошу пшеницю (з легенди); Волох бідняк в шатрі сидить (Л.
Словник української мови у 20 томах
бідняк —
БІДНЯ́К, а́, ч. Бідна, убога, незаможна людина; протилежне багач. Волох бідняк в шатрі сидить (Бор., Тв., 1957, 107); Був [серед каторжан] сільський учитель, який читав біднякам газети й революційні прокламації (Донч., III, 1956, 78).
Словник української мови в 11 томах
бідняк —
Бідняк, -ка м. Бѣднякъ, неимущій человѣкъ. А потім бачиш: той бідняк, хто його знає коли й як, землі накупить, хазяйнує. Гліб.
Словник української мови Грінченка