біднятко
БІДНЯ́ТКО, а, с.
Пестл. до бідола́ха.
Я пообіцяла принести їй викройку наймоднішого фасону.., біднятко мусило подякувати (Леся Українка);
Недовго жила її від грудей відлучена дитина; біднятко зниділо, мов поросло мохом, та й навіки заснуло (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)