бідовий
БІДО́ВИЙ, а, е, розм., рідко.
Жвавий, сміливий, рішучий.
То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (С. Васильченко);
З гарячою промовою виступила Ярина. Я не знав, що вона така бідова, така рішуча (Ю. Збанацький);
– А нащо йому рости тихим та сумирним? .. Рости, сину, бідовий та завзятий! (А. Головко);
Не хочеться [Башкирцеву], щоб вона [донька] почула від кого-небудь про його загадкові стосунки з бідовою шинкаркою Катериною (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)