бідовий
БІДО́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Жвавий, сміливий, рішучий.
То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (Вас., І, 1959, 72);
З гарячою промовою виступила Ярина. Я не знав, що вона така бідова, така рішуча (Збан., Малин. дзвін, 1958, 135);
— А нащо йому рости тихим та сумирним? Щоб потім комусь там легше було попихати ним?.. Рости, сину, бідовий та завзятий! (Головко, II, 1957, 576).
Словник української мови (СУМ-11)