бійка

БІ́ЙКА, и, ж.

1. Взаємне завдавання ударів, побоїв.

– Лайка – не бійка: в боку не болить (Сл. Гр.);

– Лаєшся з жінкою, часом до бійки доходить (М. Коцюбинський);

Часом то в одному, то в іншому місці зчиняється бійка (О. Гончар).

2. Биття, побої.

Од безперестанної лайки, а то й бійки, мусив Тарас ховатися по бур'янах (Панас Мирний);

Однак бійка не помогла. Все залишилось, як було (М. Коцюбинський);

Фразеологічна одиниця “вчити розуму” додатково до основного значення “бити” вказує, що когось карають за неробство і самою бійкою заохочують до роботи (із журн.).

3. рідко. Те саме, що бій 2.

Почалася бійка не на життя, а на смерть. Татар було сила, у Бойка – сотня-півтори (з легенди);

Над Олегом п'є-гуляє Сивая дружина. І срібнії й золотії Чари вихиляє, І давнії і новії Бійки споминає (С. Руданський).

Значення в інших словниках

1. бійка — бі́йка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бі́йки  Орфографічний словник української мови
2. бійка — (побутова) жм. наминачка, прочухан, чубанина, чублення, халазія, р. бій; (беззахисного) БИТТЯ; Р. бій.  Словник синонімів Караванського
3. бійка — [б’ійка] -йкие, д. і м. -йц'і, мн. б'ійкие/б'ійки, б'ійок дв'і б'ійкие  Орфоепічний словник української мови
4. бійка — -и, ж. 1》 Взаємне завдавання ударів, побоїв. 2》 Биття, побої.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бійка — Пустився в бійку — чуба не жалій. Якщо почав боротися за правду, то вже борись за неї до кінця.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. бійка — син. коцалка, махач, мочилово.  Словник жарґонної лексики української мови
7. бійка — Баталія (ірон.), бешкет, биття, бійня, борщкнява, буча, двобій, дебош, дешпет, довбанище, драча, драчка, дряпанина, заваруха, заварушка, кавардак, колошмарня, кудля, мордобій, навкулаччина, наминачка, передрачка, побоїсько, побоїще, поволочка...  Словник синонімів Вусика
8. бійка — розма́хувати кулака́ми (пі́сля бі́йки). Доводити, говорити, відстоювати і т. ін. що-небудь, коли вже пізно. (Ольга:) Тепер треба подумати про те, щоб підправити господарство, а розмахувати кулаками після бійки — чи варто? (І.  Фразеологічний словник української мови
9. бійка — БІ́ЙКА (взаємне завдання ударів, побоїв), БАТА́ЛІЯ жарт., ірон., БІЙ розм. рідше, ПОБО́ЇЩЕ підсил. розм. Родина Гамаліїв з діда-прадіда перебойці.  Словник синонімів української мови
10. бійка — Бі́йка, -ки, -ці; бі́йки, бі́йок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. бійка — БІ́ЙКА, и, ж. 1. Взаємне завдавання ударів, побоїв. — Лайка-небійка: в боку не болить (Сл. Гр.); — Лаєшся з жінкою, часом до бійки доходить (Коцюб., І, 1955, 451); Часом то в одному, то в іншому місці зчиняється бійка (Гончар, Таврія.., 1957, 39).  Словник української мови в 11 томах
12. бійка — Бійка, -ки ж. Драка. Лайка — не бігша: в боку не болить. посл.  Словник української мови Грінченка