бійка
БІ́ЙКА, и, ж.
1. Взаємне завдавання ударів, побоїв.
— Лайка-небійка: в боку не болить (Сл. Гр.);
— Лаєшся з жінкою, часом до бійки доходить (Коцюб., І, 1955, 451);
Часом то в одному, то в іншому місці зчиняється бійка (Гончар, Таврія.., 1957, 39).
2. Биття, побої.
Од безперестанної лайки, а то й бійки, мусив Тарас ховатися по бур’янах (Мирний, V, 1955, 309);
Однак бійка не помогла. Все залишилось, як було (Коцюб., II, 1955, 343).
3. рідко. Те саме, що бій 2.
Над Олегом п’є-гуляє Сивая дружина. І срібнії й золотії Чари вихиляє І давнії і новії Бійки споминає (Рудан., Тв., 1956, 214).
Словник української мови (СУМ-11)