бійня

БІ́ЙНЯ, і, ж.

1. Масове знищення людей.

Був ще двічі поранений – віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Є. Кротевич);

Кривава бійня забрала життя 15 тисяч батуринців, переважно мирних беззахисних жителів – дітей, жінок, стариків (з газ.).

2. Те саме, що бі́йка 1.

Масова бійня відбулась на стадіоні під час фінального матчу (з газ.).

Значення в інших словниках

1. бійня — бі́йня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. бійня — -і, ж. Масове знищення людей, тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бійня — див. бій; бійка  Словник синонімів Вусика
4. бійня — БІ́ЙНЯ, і, ж. Масове знищення людей. Був ще двічі поранений — віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Крот., Вибр., 1959, 28); Прокляті фашисти! Це вони почали криваву бійню (Ряб., Жайворонки, 1957, 224).  Словник української мови в 11 томах