бійня
БІ́ЙНЯ, і, ж. Масове знищення людей.
Був ще двічі поранений — віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Крот., Вибр., 1959, 28);
Прокляті фашисти! Це вони почали криваву бійню (Ряб., Жайворонки, 1957, 224).
Словник української мови (СУМ-11)