біленький
БІЛЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до бі́лий 1, 2.
І в білій свитині З біленької хати Вийшла [дівчина] погуляти У гай на долину (Т. Шевченко);
Поки Харитя говорила ті слова, в біленькій голівці її промайнула думка (М. Коцюбинський);
Біленька хата серед квітучого розмаю могла б стати емблемою України (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)