біленький

БІЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до бі́лий 1.

І в білій світині З біленької хати Вийшла [дівчина] погуляти У гай на долину (Шевч., II, 1953, 192);

Поки Харитя говорила ті слова, в біленькій голівці її промайнула думка (Коцюб., І, 1955, 14).

Значення в інших словниках

1. біленький — біле́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. біленький — -а, -е. Пестл. до білий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. біленький — БІЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до бі́лий 1, 2. І в білій свитині З біленької хати Вийшла [дівчина] погуляти У гай на долину (Т. Шевченко); Поки Харитя говорила ті слова, в біленькій голівці її промайнула думка (М.  Словник української мови у 20 томах
4. біленький — Біле́нький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)