біленько

БІЛЕ́НЬКО. Присл. до біле́нький.

Ой устану раненько Та й умиюсь біленько (Нар. лірика, 1956, 325).

Значення в інших словниках

1. біленько — біле́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. біленько — Присл. до біленький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. біленько — БІЛЕ́НЬКО. Присл. до біле́нький. Ой устану раненько Та й умиюсь біленько (з народної пісні); Та й зацвіла калиночка біленько, Аби в парі прожили добренько (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах
4. біленько — Біло нар. Бѣло. Катря біло збіліла. МВ. ІІІ. 122. ум. біленько, білесенько. Умилася біло-біленько. Чуб. V. 704.  Словник української мови Грінченка