білозубий

БІЛОЗУ́БИЙ, а, е.

Який має дуже білі зуби.

Скрізь і всюди никають .. білозубі цигани (Марко Вовчок);

Засмаглі білозубі обличчя були веселі, задерикуваті (Микола Чернявський);

Регочуть за волячим військом на конях білозубі .. степовики (О. Гончар);

* Образно. Виростає у степах Кукурудза в кісниках, Повновісна, білозуба, Подивитись прямо любо! (М. Стельмах);

// у знач. ім. білозу́бий, бого, ч.

Почути звук скрипок, коли поцілує тебе білозубий, і засміятися від радості й захвату (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. білозубий — білозу́бий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білозубий — [б’ілозубией] м. (на) -бому /-б'ім, мн. -б'і  Орфоепічний словник української мови
3. білозубий — -а, -е. Який має дуже білі зуби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. білозубий — БІЛОЗУ́БИЙ, а, е. Який має дуже білі зуби. Скрізь і всюди никають.. білозубі цигани (Вовчок, VI, 1956, 230); Регочуть за волячим військом на конях білозубі.. степовики (Гончар, Таврія.., 1957, 372); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. білозубий — Білозубий, -а, -е Съ бѣлыми зубами.  Словник української мови Грінченка