білозубий
БІЛОЗУ́БИЙ, а, е. Який має дуже білі зуби.
Скрізь і всюди никають.. білозубі цигани (Вовчок, VI, 1956, 230);
Регочуть за волячим військом на конях білозубі.. степовики (Гончар, Таврія.., 1957, 372);
*Образно. Виростає у степах Кукурудза в кісниках, Повновісна, білозуба, Подивитись прямо любо! (Стельмах, Живі огні, 1954, 13).
Словник української мови (СУМ-11)