білопідкладочник

БІЛОПІДКЛА́ДОЧНИК, а, ч., зневажл., іст.

У царській Росії – студент аристократичного походження, що зверхньо ставився до рядового студентства і був ворожий прогресивним ідеям.

Легковажні юнаки, котрі брали життя таким, яким воно є, не “забиваючи” собі голови різними “ідеями”, – у гімназіях та університетах називались “лоботрясами”, почасти “білопідкладочниками” (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. білопідкладочник — білопідкла́дочник іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. білопідкладочник — БІЛОПІДКЛА́ДОЧНИК, а, ч., заст., зневажл. Студент аристократичного походження, що зневажливо ставився до рядового студентства і був ворожий революційному рухові.  Словник української мови в 11 томах