бірюза
БІРЮЗА́, и́, ж.
Непрозорий напівкоштовний камінь блакитного або блакитнувато-зеленого кольору.
І небу подібна лежить бірюза (М. Хвильовий);
Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових, І заквітчавсь вінцем із бірюзи (А. Кримський);
Люлька прикрашена орнаментальною різьбою та інкрустована опалом, бірюзою (з наук. літ.);
* Образно. Сяє хмара білокрила, Квітне неба бірюза (А. Малишко);
* У порівн. Хвилі то сині-сині, як бірюза, то фіолетові (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)