біснуватися
БІСНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Бути одержимим бісом.
До Нього [Ісуса Христа] один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним, і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко (Біблія. Пер. І. Огієнка).
2. Бути в стані великого збудження, роздратування; лютувати.
Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів (І. Котляревський);
Максим біснувався, а проте ще дужче закохувався (Панас Мирний);
Бачачи безнадійність свого становища, Шулькевич біснувався в своєму безсиллі (Ю. Збанацький);
* Образно. Море навколо нас. Воно біснується й вирує (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)