біснуватися
БІСНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. Бути в стані великого збудження, роздратування; лютувати.
Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів (Котл., І, 1952, 191);
Максим біснувався, а проте ще дужче закохувався (Мирний, І, 1949, 235);
Бачачії безнадійність свого становища, Шулькевич біснувався в своєму безсиллі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 160);
*Образно. Море навколо нас. Воно біснується й вирує (Тич., II, 1957, 35).
Словник української мови (СУМ-11)