вагоніти
ВАГОНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал.
1. Вагітніти.
Дівка не повинна їсти усього [парного].., бо буде вагоніть усе близнятами (Номис).
2. перен., кого, на кому – чому і без дод. Лежати тягарем; тяжіти.
Напала моя Горбоносиха на другу тему, що вагоніла на її думках (Ганна Барвінок);
Тоді ще так-сяк тут жилося: Бо в шию лихо не вп'ялося, Не вагоніло нас обох (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)