ваготіння

ВАГОТІ́ННЯ, я, с., заст.

Те саме, що тяжі́ння.

Ньютон назвав цю силу ваготінням (Сл. Гр.);

* Образно. Прояснився центр ваготіння його майбутньої книги. Усталилися її хронологічні межі, прочулася її атмосфера (із журн.).

Значення в інших словниках

1. ваготіння — ваготі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ваготіння — -я, с., діал. Тяжіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ваготіння — Ваготіння, -ня с. Тяготѣніе. Ньютон назвав цю силу ваготінням. Ком. І. 57.  Словник української мови Грінченка