ваготіти
ВАГОТІ́ТИ, і́ю, і́єш і діал. очу́, оти́ш, недок., заст.
1. Обтяжувати своєю вагою.
Він [олівець] тепер ваготів, мов камінь, у моїй торбі (І. Франко).
2. перен. Бути тягарем.
Їх [людей] дотик холодний, мов крига, проймає його до костей, ваготить на нім (І. Франко).
3. ким і без дод., діал. Бути вагітною.
В обителі я змалечку. Матінка моя обрікалась – дітей довго Бог не давав... Ось як мною ваготіли, дак і оддали мене Богу (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)