важкенький
ВАЖКЕ́НЬКИЙ, а, е. розм.
Досить важкий (у 1–9 знач.).
Маленьке, але важкеньке (Номис);
Він і тепер ніс з собою важкенький кошик пиріжків (М. Трублаїні);
– Як тільки щось важкеньке візьму, чи вила, чи лопату, – воно як штриконе, – криком кричу! (Остап Вишня);
– Батеньку ти мій, каліко безталанний, .. чи знаєш ти горенько моє важкеньке? Чи знаєш ти зневагу доні своєї?! (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)