важкенький
ВАЖКЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить важкий (у 1-9 знач.).
Маленьке, але важкеньке (Номис, 1864, № 7329);
Він і тепер ніс з собою важкенький кошик пиріжків (Трубл., II, 1955, 177);
— Як тільки щось важкеньке візьму, чи вила, чи лопату, — воно як штриконе, — криком кричу! (Вишня, І, 1956, 351);
— Оце твоя лава? — спитав Парамон Пархомович. — Важкенький шмат хліба їсти!.. (Ю. Янов., II, 1954, 147).
Словник української мови (СУМ-11)