важкохворий
ВАЖКОХВО́РИЙ, а, е.
Який важко хворіє, має важку хворобу.
14 квітня вилетів до Сімферополя важкохворий старший механік (з газ.);
// у знач. ім. важкохво́рий, рого, ч.; важкохво́ра, рої, ж. Той (та), хто важко хворіє.
Безбородько вибрався до лікарні нібито відвідати одного важкохворого (Ірина Вільде);
Дуже сумні й важкі були ці два дні в Гейдельберзі. Розмовляли тихо, спокійно, обережно, так, начебто в сім'ї важкохворий (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)