важкохворий
ВАЖКОХВО́РИЙ, а, е. Який важко хворіє;
// у знач. ім. важкохво́рий, рого, ч.; важкохво́ра, рої, ж.
Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого (Вільде, Сестри.., 1958, 50);
Ліс шумів, Чорнів і похмурнів дедалі більше, Немов пірнаючи одразу в ніч, Без переходів, наче важкохворий Пірнає з яви у тривожний сон (Перв., І, 1958, 381).
Словник української мови (СУМ-11)