валькувати

ВАЛЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод.

1. Робити стіни будівель із вальків (див. ва́льо́к¹ 1).

Вона глину там місить, хату валькувати (Номис).

2. Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини з домішкою соломи.

Мотря валькувала стіни (І. Нечуй-Левицький);

Дивлячись на цілоденну чабанську роботу, вони [жінки] й самі заохотились, .. троє місять, а одна уже валькує (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. валькувати — валькува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. валькувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Робити стіни будівель із вальків глини. 2》 Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. валькувати — див. іти; мазати  Словник синонімів Вусика
4. валькувати — Валькува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. валькувати — ВАЛЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Робити стіни будівель із вальків глини. 2. Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини. Мотря валькувала стіни (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. валькувати — Валькува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Дѣлать изъ глины стѣны постройки. Камен. у. 2) Обмазывать стѣны толстымъ слоемъ глины. Чуб. VII. 380. Сим. 129.  Словник української мови Грінченка