валькування
ВАЛЬКУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. валькува́ти.
Бажаними для молодих людей були вечори, на які господарі запрошували їх обривати кукурудзу чи скубти пір'я, традиційні толоки з валькування глинобитних хат, на яких хлопці кіньми замішували глину, дівчата робили вальки, а потім разом укладали в стіни (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)