валькування —
валькува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
валькування —
-я, с. Дія за знач. валькувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
валькування —
ВАЛЬКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. валькува́ти. Бажаними для молодих людей були вечори, на які господарі запрошували їх обривати кукурудзу чи скубти пір'я, традиційні толоки з валькування глинобитних хат, на яких хлопці кіньми замішували глину...
Словник української мови у 20 томах
валькування —
Валькува́ння, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
валькування —
Валькува́ння, -ня с. 1) Выведеніе глиняной стѣны. 2) Обмазка стѣнъ глиной (вальками).
Словник української мови Грінченка