Великий тлумачний словник сучасної мови

валькувати

валькува́ти

-ую, -уєш, недок., перех.

1》 Робити стіни будівель із вальків глини.

2》 Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. валькувати — валькува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. валькувати — ВАЛЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод. 1. Робити стіни будівель із вальків (див. ва́льо́к¹ 1). Вона глину там місить, хату валькувати (Номис). 2. Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини з домішкою соломи. Мотря валькувала стіни (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. валькувати — див. іти; мазати  Словник синонімів Вусика
  4. валькувати — Валькува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. валькувати — ВАЛЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Робити стіни будівель із вальків глини. 2. Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини. Мотря валькувала стіни (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  6. валькувати — Валькува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Дѣлать изъ глины стѣны постройки. Камен. у. 2) Обмазывать стѣны толстымъ слоемъ глины. Чуб. VII. 380. Сим. 129.  Словник української мови Грінченка