варений
ВАРЕ́НИЙ, а, е.
Який зварився.
Майбородиха вийняла з груби тарілку з холодною вареною таранею (І. Нечуй-Левицький);
Мешканці експреса метушились, як сарана на озимині: все те вдихало емоції, айкало, ойкало, плюскоталось у воді і розкуповувало шпарко омулі – вуджені, варені й солені (І. Багряний);
Сніданок був простенький – варена картопля, смажена яєчня, гаряче молоко (Ю. Збанацький);
// у знач. ім. варе́на, ної, ж. Те саме, що варену́ха.
Страви ж було усякої наварено, була ж горілка, була й варена (Г. Квітка-Основ'яненко);
У двір закликає [старий батько], Та вареною частує (Т. Шевченко);
Крамарі не встигали варити варену (Іван Ле);
// у знач. ім. варе́не, ного, с. Страва або різні страви, які готуються за допомогою кип'ятіння.
Почало з'являтися на столі .. і печене, і смажене, і варене, і парене (М. Стельмах).
ВА́РЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до вари́ти.
[Чоловік (з возиком):] Правдивий чорний хліб! Мій винахід-виріб! Чотири рази печений, Чотири рази варений! (О. Олесь);
– Такої каші ні в якому ресторані не покуштуєш, вона в кожусі варена! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)