вариво
ВА́РИВО, а, с.
1. Те, що вариться або зварене (страва, їжа і т. ін.).
На припічку палав вогонь, жінки варили якесь вариво (М. Коцюбинський);
Діти набирали того варива дерев'яними ложками (В. Кучер);
Хазяйка саме виносила поросятам якесь вариво, що парувало на морозі в дерев'яному відрі (М. Руденко);
* Образно. Безвітряна спека перетворила повітря в гаряче вариво (Яків Баш).
2. розм. Кількість їстівного, потрібна для варіння на один раз.
Оцих раків буде на вариво (Сл. Гр.);
Риба не ловилась, пшоно вийшло. Ще вчора думалось [хлопцям], що його там на кілька варив буде, а виявилось – на дні пакета одна пригорща (Ю. Збанацький).
3. розм. Те саме, що варі́ння.
Карпо і Одарка порішили ховати [покійника] впівдні: до того часу можна з варивом справитись (Панас Мирний);
Кухар розумівся на вариві далеко ліпше, ніж сама пані (І. Франко).
4. перен. Суміш, поєднання чогось.
Я бачу все, але ніщо з того не доходить до мене, бо моє серце кипить у вариві тих смоляних думок (М. Івченко);
Данило з подивом прислухався до крученої мови Магазаника: якесь вариво він, певне, й захопив із різних книг та й пристосував його до своєї сплюгавілої душі (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)