васалітет
ВАСАЛІТЕ́Т, у, ч., іст.
У середні віки – система відносин особистої залежності одних феодалів – васалів від інших – сеньйорів.
Васалітет як розвинутий інститут сформувався у VIII–IX століттях у Франкській державі, де королі й великі феодали давали за службу землю, рухомість або яке-небудь інше джерело прибутку (з наук. літ.);
Найбільш завершені форми васалітет і феодальна ієрархічна драбина отримали у країнах Західної Європи (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)