вата
ВА́ТА, и, ж.
Пухнаста маса із тонких волокон бавовни, шерсті, шовку і т. ін., слабо переплетених між собою в різних напрямах.
Надя пішла сховала черепки у свій туалетний столик, ще й старанно загорнула їх у вату (Леся Українка);
Не поспішаючи, Лякін дістав із шафки йод, марлю, вату (А. Шиян);
* У порівн. Сніг пухнатий, Наче вата, Жаль по ньому і ступати – Білий, чистий сніг (Г. Бойко).
△ (1) Мінера́льна ва́та, спец. – теплоізоляційний матеріал із тонких волокон, одержуваних із мінеральних та шлакових розплавів.
Мінеральна вата характеризується значною стійкістю до високих температур та до дії хімічних речовин (з наук.-попул. літ.);
Мінеральна вата має чудові тепло- та звукоізоляційні властивості (із журн.);
(2) Шла́кова ва́та, спец. – теплоізоляційний матеріал, вигот. із металургійних або інших шлаків.
Шлакова вата являє собою скловидні нитки товщиною до 12 мк і довжиною до 60 мм, які утворюються шляхом розпилення тонкого струменя шлакового розплаву паром, що поступає під тиском до вихідного отвору печі (з наук.-техн. літ.).
◇ Затика́ти (затуля́ти, рідко зату́лювати) / заткну́ти (затули́ти) ву́ха [ва́тою, рідко во́ском] див. затика́ти¹.
Словник української мови (СУМ-20)