вволю
ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), присл.
У мірі, яка цілком задовольняє; досхочу.
Ясну зброю ладнав І коня годував він [козак] уволю (І. Манжура);
[Мотря:] Надивилися вволю одно другому в вічі? (М. Кропивницький);
Вечори довгі і насидітися можна вволю, і вволю наговоритися (У. Самчук);
Затихли, наспівавшися вволю, солов'ї (І. Рябокляч).
Словник української мови (СУМ-20)