вволю
ВВОЛЮ (УВОЛЮ) – В (У) ВОЛЮ
Вволю (уволю), присл. розм. До цілковитого задоволення; досхочу. Насміявшись вволю, Христина попрощалась з хазяйкою й вийшла (І.Нечуй-Левицький); – Як прийде велика вода, то змінить весь край. Уволю нап’ється дніпрової степ і зазеленіє (О.Гончар).
В (у) волю, ім. з прийм. Повіруєм ще трохи в волю (Т.Шевченко).
Словник-довідник з українського літературного слововживання