вверх
ВВЕРХ (УВЕРХ) – В (У) ВЕРХ
Вверх (уверх), присл. Те саме, що вгору. Щось лізе вверх по стовбуру (Т.Шевченко); Лежить Семен горілиць у високій траві, виставив уверх коліно (С.Васильченко).
В (у) верх, ім. з прийм. Гетьман зупинився. Між його бровами, від носа у верх чола, пробігла морщина (Б.Лепкий).
Словник-довідник з українського літературного слововживання