вбік

ВБІК (УБІК) – В (У) БІК

Вбік (убік), присл. В сторону від когось, чогось, у якийсь бік. Легенька хвиля ледве помітно зносить човна вбік (О.Донченко); Вакуленко сахнувся вбік (С.Журахович); Козаков одхилив голову вбік (О.Гончар); Рибка майнула кудись убік (З.Тулуб).

В (у) бік, ім. з прийм. Голова хиталася з боку в бік (Г.Хоткевич); – Лісовики ще й не приходили сюди, хіба що ось один, – веде ліктем у бік, де стоїть Гончар (М.Стельмах); Глянувши з гори у бік Стебліна, Пріся побачила над Россю обоз козацького війська (А.Кащенко).

Значення в інших словниках

1. вбік — (убік), присл. У напрямку від кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вбік — ВБІК (УБІ́К), присл. У сторону від кого-, чого-небудь. Зирк! а віз його далеченько – воли звернули вбік і пасуться (Марко Вовчок); Роман підійшов до матері й почав умовляти стару, дивлячись кудись убік неспокійними очима (М.  Словник української мови у 20 томах
3. вбік — вбік прислівник гля́нути вбік незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
4. вбік — ВБІК (УБІ́К) (у сторону від кого-, чого-небудь), НАБІ́К. Килина відійшла вбік, щоб бути самій (Є. Гуцало); Кінь плигнув убік (Григорій Тютюнник); Деві і Дженні відходять набік (Леся Українка).  Словник синонімів української мови
5. вбік — Вбік, присл. Доро́га поверта́ла вбік  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вбік — ВБІК (УБІ́К), присл. У сторону від кого-, чого-небудь. Зирк! а віз його далеченько — воли звернули вбік і пасуться (Вовчок, І, 1955, 351); Роман підійшов до матері й почав умовляти стару, дивлячись кудись убік неспокійними очима (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах