Значення в інших словниках
-
вволю —
вво́лю прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
вволю —
ВВОЛЮ (УВОЛЮ) – В (У) ВОЛЮ Вволю (уволю), присл. розм. До цілковитого задоволення; досхочу. Насміявшись вволю, Христина попрощалась з хазяйкою й вийшла (І.Нечуй-Левицький); – Як прийде велика вода, то змінить весь край.
Літературне слововживання
-
вволю —
(уволю), присл. Мірою, яка цілком задовольняє; досхочу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вволю —
ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), присл. У мірі, яка цілком задовольняє; досхочу. Ясну зброю ладнав І коня годував він [козак] уволю (І. Манжура); [Мотря:] Надивилися вволю одно другому в вічі? (М.
Словник української мови у 20 томах
-
вволю —
див. багато
Словник синонімів Вусика
-
вволю —
ДОСХОЧУ́ (до повного задоволення), ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), ДОНЕ́СХОЧУ розм., ДОНЕ́ХОЧУ розм., ДОСИ́ТА розм., ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ) розм., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Коло неї хлопці, як хміль коло тичини, в'ються...
Словник синонімів української мови
-
вволю —
Вво́лю, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вволю —
ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), присл. У мірі, яка цілком задовольняє; досхочу. Ясну зброю ладнав І коня годував він [козак] уволю (Манж., Тв., 1955, 80); [Мотря:] Надивилися вволю одно другому в вічі? (Кроп., II, 1958, 26); Затихли, наспівавшися вволю, солов’ї (Ряб., Жайворонки, 1957, 67).
Словник української мови в 11 томах